На сучасному етапі розвитку нашої держави проблеми освіти дітей з психофізичними вадами є надзвичайно актуальними.
        Система порушення психофізичних функцій вимагає раннього діагностичного і корекційно-розвивального втручання. Без такої психолого-педагогічної допомоги подальше навчання та соціально-трудова адаптація дитини стають мало ефективними.

Завдання районної ПМПК
        Районним ПМПК надається право здійснювати діагностичне обстеження дітей з психофізичними вадами, що підтверджено відповідними медичними діагнозами. Таке засідання може відбуватися за умови участі у ньому представника Київської обласної психолого-медико-педагогічно консультації.
        Для дослідження розумового розвитку дітей молодшого шкільного віку на діагностичних засіданнях використовується уніфікована експрес-методика, розроблена українськими вченими-дефектологами Н.М.Стадненко, Т.Д.Ілляшенко, А.Г.Обухівською «Методика діагностики відхилень в інтелектуальному розвитку молодших школярів та старших дошкільників». Ця методика дає можливість в умовах ПМПК не тільки розмежувати дітей за станом розумового розвитку , але й прогнозувати подальшу їх перспективу. В ній передбачено якісно-кількісне вивчення психічного розвитку дітей, відпрацьовані сталі інструкції, різні міри допомоги, дається характеристика складових діяльності, визначені вікові межі використання методики. Все це забезпечує кваліфіковану діагностику в умовах консультації.
        На основі даних обстеження дитини робиться висновок про характер відхилень у її розвитку, приймається колегіальне рішення про форму організації корекційного навчання, виховання і лікування дитини з урахуванням її психофізичних можливостей та індивідуальних особливостей; при необхідності даються рекомендації щодо реабілітації, соціальної та трудової адаптації дітей.
        У разі, якщо остаточний діагноз може бути встановлений лише в процесі навчання, ПМПК дає рекомендацію про направлення дитини до відповідного навчального закладу на пробне навчання терміном на один навчальний рік і стежить за динамікою її розвитку з наступним переглядом попереднього діагнозу.
        Велика увага в діяльності психолого-медико-педагогічних консультацій приділяється консультативній і просвітницькій роботі. Завдяки повному складу штатних працівників ПМПК, до яких входять різні фахівці (дефектологи різної спеціалізації, психологи та лікарі), та постійному місцю і режиму їх роботи, в ПМПК можна отримати фахову допомогу з усіх проблем у розвитку дітей.
        Одним з напрямків роботи ПМПК є консультативно-методична допомога сім’ям, які виховують дитину з психофізичними порушеннями. Батьки мають право вибирати, де буде навчатись їхня дитина. А щоб прийняти правильне рішення, їм потрібно проконсультуватись зі спеціалістами і прислухатись до їх рекомендацій. Лише за умови правильного вибору батьків та спільної, добре організованої роботи фахівців, відкриваються широкі можливості для розвитку дитини з особливими освітніми потребами.
        Важливою функцією ПМПК є консультативно-корекційно-розвиткова, коли, працюючи з дитиною на спільних заняттях у присутності батьків, фахівці залучають їх до активної співпраці, навчають способів закріплення досягнутих здобутків у домашніх умовах.
        Висновок ПМПК – документ подвійного значення: з’ясовує рівень розвитку дитини і одночасно є підставою для направлення дитини в спеціальний загальноосвітній навчальний (дошкільний чи шкільний) заклад системи освіти, а при встановленні інвалідності – в заклад соціального захисту (дитячі будинки-інтернати відповідного профілю, реабілітаційні центри). Це законодавчо закріплено в законах України “Про загальну та середню освіту” (ст. 18, п. 6), “Про дошкільну освіту” (ст..32, п. 4).

Завантажити: kartka-stanu-zdorovya-i-rozvitku-ditini.doc [42 Kb] (cкачувань: 232)

Завідувач районної ПМПК:
Леляк Людмила Анатоліївна - практичний психолог з питань девіантної поведінки у дітей.

Консультанти:
Ганжа Катерина Ільїнічна - лікар – психіат;
Правдива Олена Анатоліївна - практичний психолог з питань інтелектуального розвитку;
Тарасенко Наталія Анатоліївна - учитель – дефектолог, логопед;
Чернігівська Людмила Володимирівна - учитель – дефектолог, олігофренопедаг.

        З метою забезпечення рівного доступу до якісної освіти та враховуючі індивідуальні освітні потреби дітей із затримкою психічного розвитку рекомендуємо:
        1. Залучати дітей зазначеної категорії до позакласної та позаурочної навчально-виховної діяльності, гурткової роботи.
        2. Навчально-виховний процес спрямовувати на вироблення у дітей життєво необхідних умінь і навичок, формування трудового досвіду, який потім можна застосувати у самостійному житті.
        3. На заняттях створювати атмосферу довіри, позитивного емоційного контакту між всіма учасниками навчально-виховного процесу.
        4. Використовувати різноманітні методи і прийоми з метою корекції та компенсації недоліків психофізичного розвитку, дотримуватись дидактичних принципів навчання.
        5. При навчанні обов’язково використовувати наочність, об’ємні предмети, муляжі, опорні схеми.
        6. Проводити систематично бесіди, консультації , збори , лекції з батьками даної категорії дітей.

        1. Підготувати дітей класу до того, що поряд із ними навчатиметься учень з особливими освітніми проблемами:
• Створити в класі демократичне середовище, налагоджувати між учнями дружні стосунки, щоб розумово відсталі діти почувалися себе членами колективу;
• Привчати здорових дітей допомагати ( в разі потреби) опікувати розумово відсталих однолітків;
• Присікти зневажливе ставлення до дітей з обмеженими можливостями.
        2. Перед прийомом до класу дитини з легкою розумовою відсталістю детально ознайомитися з його анамнестичними даними. З цією метою поспілкуватися з батьками дитини; вивчити медичні довідки; усвідомити, в чому полягає першопричина ( пологова чи післяпологова травма, хвороба в ранній період, вплив медикаментів тощо)
        3. Вивчити спеціальну медичну та педагогічну (дефектологічну) літературу з метою з’ясування впливу ушкоджень (пологові травми, хвороби, психічні захворювання тощо) на процеси навчання та розвитку.
Детально вивчити особливості розвитку психічних процесів дитини з легкою розумовою відсталістю ( стан пам’яті, уваги. Мислення, темп роботи, працездатність, прояви поведінки, стан емоційно-вольової сфери тощо)
        4. Ознайомитися з сучасними педагогічними підходами і методиками, які застосовуються у спеціальних школах під час навчання дітей з легкою розумовою відсталістю. Необхідно в школі мати навчальні програми ( відповідного класу). Щоб мати уявлення, якими завданнями вміннями та навичками мають оволодіти розумово відсталі діти на кінець навчального року.
        5. На кожну дитину з обмеженими можливостями необхідно скласти індивідуальний навчальний план (враховуючи складність дефекту)
        6. Знаючи специфічні особливості психічних процесів розумово відсталих дітей, коригувати їх у процесі навчання; враховувати під час навчання; враховувати під час планування діяльності.
• Розумово відсталі діти зазвичай мають слабку пам’ять , тому матеріал треба подавати невеликими «дозами» і звертати увагу на багаторазове повторення вивченого матеріалу. З цією метою урізноманітнювати прийоми і види робіт на закріплення вивченого матеріалу, застосовувати дидактичні ігри і лише після засвоєння цього матеріалу давати складніший новий матеріал.
• У розумово відсталих дітей порушено активну увагу. Треба застосовувати наочний матеріал для її активізації, чергувати види діяльності (більш складні завдання чергувати з легшими).
• У розумово відсталих дітей переважає конкретно-наочне мислення. На нього й треба спиратися у складанні навчального матеріалу. Для цього слід застосовувати зрозумілу яскраву наочність (предметні картинки, рахунковий матеріал, малюнок-схему до задачі тощо.)
• Діти з легкою розумовою відсталістю мають знижені темп роботи та працездатності. Значить, для них необхідно зменшити обсяг завдань та їх кількість. А складність має бути доступною. Для цього дітям можна давати індивідуальні картки із завданням відповідної складності та перфокарти, в які треба лише вставити відповідну орфограму або числову відповідь ( і зовсім немає необхідності переписувати це завдання в зошит, якщо дитина має слабкі чи недостатні навички письма)
• Діти з легкою розумовою відсталістю зазвичай не мають достатніх навичок самостійної роботи. Потрібен постійний контроль за виконанням ними завдання (щоб вони не втрачали уваги та напряму діяльності)
• Діти з обмеженими розумовими можливостями потребують неодноразового повторення вчителем інструкції щодо виконання того чи іншого завдання. Тому вчитель має переконатися, як і наскільки точно учень зрозумів, чого від нього вимагають, і лише після цього дозволити виконати завдання. В разі потреби, слід дати учневі додаткові пояснення щодо виконання завдання.
• Уміти підтримувати в дитини впевненість у своїх силах, прагнення до пізнавальної діяльності; запобігати різним змінам у психічній діяльності, поведінці та загальному стані дитини та адекватно реагувати на них.

        Інклюзивне навчання передбачає спільне перебування дітей з різними порушеннями дітей психофізичного розвитку з їхніми здоровими однолітками. Навчальний процес тут здійснюється диференційовано за індивідуальними програмами, посильними для дітей, і за умов кваліфікованої спеціальної корекційної допомоги.
        Поради вчителям ЗОШ для успішної роботи з дітьми, які мають особливі потреби
        Учитель повинен оволодіти необхідними знаннями та навичками:
• Ознайомитися з анамнезом, мати уяву про основні види порушень психофізичного розвитку дитини
• Вивчити стан уваги. Стомлюваності, темп роботи кожної дитини
• Враховувати стан слуху, зору, особливості моторики та загального фізичного розвитку учня
• Навчитися спостерігати за дітьми та оцінити їх розвиток під час занять
• Закінчувати заняття, коли діти втомилися чи неуважні
• Навчитись адаптувати навчальні плани, методики, матеріали та середовище до специфічних потреб дітей
• Створити оптимальні умови для спілкування, сприяти налагодженню дружніх стосунків між дітьми і формуванню колективу.
• Формувати у дітей досвід стосунків у соціумі, навичок адаптації до соціального середовища.
• Ставитися з повагою до дітей та їхніх батьків.